Вт, 21 мая 2019

Парубий подписал “языковой закон”29

14.05.2019, 13:28, Общество
rada_12_05_9_z_id10151_650x410_id27959_650x410_55_650x410

Спикер Верховной рады Украины Андрей Парубий 14 мая подписал "языковой закон" - законопроект №5670-д об обеспечении функционирования украинского языка как государственного, передает корреспондент РБК-Украина.

Документ будет передан на подпись президенту Петру Порошенко.

"Сегодня и сейчас я подпишу закон. В ближайшие дни его подпишет президент Украины. Безотлагательно подписываю… Безотлагательно передаю через Аппарат на подпись президенту Украины", – отметил глава парламента Андрей Парубий.

Напомним, Рада 25 апреля одобрила во втором чтении "языковой закон", его поддержали 278 нардепов.

Подчеркнем, текст окончательного варианта "языкового закона", который в ходе заседания профильного комитета сводили парламентарии из-за того, что многие поправки были провалены, на данный момент отсутствует на сайте Верховной рады.

Глава комитета по вопросам культуры и духовности Николай Княжицкий заявил, что конечный проголосованный вариант "языкового закона" будет обнародован на сайте Верховной рады после того, как документ подпишет спикер парламента Парубий.

Добавим также, Княжицкий заверил, что административную ответственность за нарушение "языкового закона" отсрочили на три года. Он также подчеркнул, что закон никоим образом не унижает никаких национальных меньшинств.

Так, Порошенко анонсировал, что подпишет "языковой закон", когда документ поступит из Верховной рады. Он подчеркнул, что принятие закона специально вынесли за рамки избирательной кампании, потому что этот закон не о выборах. Президент напомнил, что работа над "языковым законом" продолжалась несколько лет и за это время "из него убрали и карательные инспекции и структуры, которые бы могли давить на бизнес".

Стоит также отметить, что будущий президент Украины Владимир Зеленский пообещал проанализировать "языковой закон" после инаугурации.

Комментарии

*

  1. ВIТАЮ ВСIХ, ПАНОВЕ!

    свинособачий койне повинен знати свое мiсце. йому точно не мiсце в державних установах,
    у Вищах, у дитячих садках та школах.
    на рассеянском будем лишь посылать сраную кацапо-орду. рассеянский давно пора вытеснять и возрождать украинский у себя дома.
    Украина действует еще очень мягко, если вспомнить какими методами действовала московская орда, как она унижала и искореняла украинский и все украинское после 1654 года. БУДЬМО!

    Вот правильно, освинячитесь и опять святую Русь кормить, как 300 лет до этого делали laugh

    Соси путинский хуй, уёбище! Тебе с голодухи может и поможет.

  2. Російської, Польської та Австро-Угорської імперій та СРСР
    XVII століття:
    1627 – наказ царя Михайла з подання Московського патріарха спалити в державі всі примірники надрукованого в Україні «Учительного Євангелія» Кирила Ставровецького.
    1690 – засудження й анафема Собору РПЦ на «Кіевскія Новыя Книги» П. Могили, К. Ставровецького, С. Полоцького, Л. Барановича, А. Радивиловського та інших.
    1696 – ухвала Сейму Речі Посполитої про запровадження польської мови в судах і установах Правобережної України.
    XVIII століття:
    1720 – указ царя Московії Петра І про заборону книгодрукування українською мовою і вилучення українських текстів з церковних книг.
    1729 – наказ Петра ІІ переписати з української мови на російську мову всі державні постанови і розпорядження.
    1731 – вимога імператриці Анни Іванівни вилучити книги старого українського друку, а «науки запроваджувати на власній російській мові» (рос. науки вводить на собственном российском языке). У таємній інструкції правителеві України князю О. Шаховському 1734 р. наказала всіляко перешкоджати українцям одружуватися з поляками та білорусами, «а побуждать их и искусным образом приводить в свойство с великоросами».
    1763 – указ Катерини II про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.
    1769 – заборона Синоду РПЦ друкувати та використовувати український буквар.
    1775 – зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.
    1789 – розпорядження Едукаційної комісії Сейму Речі Посполитої про закриття всіх українських шкіл.
    XIX століття:
    1804 – за спеціальним царським указом усі україномовні школи були заборонені, що привело до цілковитої деградації українського населення.
    1817 – запровадження польської мови в усіх народних школах Західної України.
    1832 – реорганізація освіти у Правобережній Україні на загальноімперських засадах із переведенням на російську мову навчання.
    1847 – розгром Кирило-Мефодієвського товариства й посилення жорстокого переслідування української мови та культури, заборона найкращих творів Шевченка, Куліша, Костомарова та інших.
    1859 – міністерством віросповідань та наук Австро-Угорської імперії в Королівстві Галичини та Володимирії і Герцогстві Буковина здійснено спробу замінити українську кириличну азбуку латинською.
    1862 – закриття безоплатних недільних українських шкіл для дорослих в підросійській Україні.
    1863 – Валуєвський циркуляр про заборону давати цензурний дозвіл на друкування україномовної духовної і популярної освітньої літератури: «ніякої окремої малоросійської мови не було і бути не може».
    1864 – прийняття Статуту про початкову школу, за яким навчання має проводитись лише російською мовою.
    1869 – запровадження польської мови як офіційної мови освіти й адміністрації Королівства Галичини та Володимирії.
    1870 – роз’яснення міністра освіти Російської імперії Д. Толстого про те, що «кінцевою метою освіти всіх інородців незаперечне повинно бути обрусіння».
    1876 – Емський указ Олександра ІІ про заборону друкування та ввозу з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних вистав і друкування українських текстів під нотами, тобто народних пісень. Вперше оприлюднено у книжці Савченко Ф., «Заборона українства», 1876 року.
    1881 – заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою.
    1884 – заборона Олександром III українських театральних вистав у всіх малоросійських губерніях.
    1888 – указ Олександра III про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення українськими іменами.
    1892 – заборона перекладати книжки з російської мови українською.
    1895 – заборона Головного управління в справах друку видавати українські книжки для дітей.
    XX століття:
    1908 – через чотири роки після визнання Російською академією наук української мови мовою(!) Сенат оголошує україномовну культурну й освітню діяльність шкідливою для імперії.
    1910 – закриття за наказом уряду Столипіна всіх українських культурних товариств, видавництв, заборона читання лекцій українською мовою, заборона створення будь-яких неросійських клубів.
    1911 – постанова VII дворянського з’їзду у Москві про виключно російськомовну освіту й недопущення уживання інших мов у школах Російської імперії.
    1914 – заборона відзначати 100-річчя Тараса Шевченка; указ Миколи ІІ про скасування української преси.
    1914, 1916 – кампанії помосковщення у Західній Україні; заборона українського слова, освіти, церкви.
    1919 – більшість білогвардійських газет на півдні Росії «заборонило існування[ru]» України.
    1922 – проголошення частиною керівництва ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У «теорії» боротьби в Україні двох культур – міської (московитської) та селянської (української), в якій перемогти повинна перша.
    1924 – закон Польської республіки про обмеження вживання української мови в адміністративних органах, суді, освіті на підвладних полякам українських землях.
    1924 – закон Королівства Румунія про зобов’язання всіх «румунів», котрі «загубили материнську мову», надавати освіту дітям лише в румунських школах.
    1925 – остаточне закриття українського «таємного» університету у Львові
    1926 – лист Сталіна «Товаришу Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК КП(б)У» з санкцією на боротьбу проти «національного ухилу», початок переслідування діячів «українізації».
    1933 – телеграма Сталіна про припинення «українізації».
    1933 – скасування в Королівстві Румунія міністерського розпорядження від 31 грудня 1929 p., котрим дозволялися кілька годин української мови на тиждень у школах з більшістю учнів-українців.
    1934 – спеціальне розпорядження міністерства виховання Королівства Румунія про звільнення з роботи «за вороже ставлення до держави і румунського народу» всіх українських вчителів, які вимагали повернення до школи української мови.
    1938 – постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) «Про обов’язкове вивчення російської мови в школах національних республік й областей», відповідна постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У.
    1947 – операція «Вісла»; розселення частини українців з етнічних українських земель «урозсип» між поляками у Західній Польщі для прискорення їхнього ополячення.
    1958 – закріплення у ст. 20 Основ Законодавства СРСР і союзних республік про народну освіту положення про вільний вибір мови навчання; вивчення усіх мов, крім російської, за бажанням батьків учнів.
    1960—1980 – масове закриття українських шкіл у Польській Народній Республіці та Соціалістичній Республіці Румунія.
    1970 – наказ про написання дисертацій виключно російською мовою.
    1972 – заборона партійними органами відзначати ювілей музею І. Котляревського в Полтаві.
    1973 – заборона відзначати ювілей твору І. Котляревського «Енеїда».
    1974 – постанова ЦК КПРС «Про підготовку до 50-річчя створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік», де вперше проголошується створення «нової історичної спільноти – радянського народу», офіційний курс на денаціоналізацію.
    1978 – постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо подальшого вдосконалення вивчення і викладення російської мови в союзних республіках»(«Брежнєвський циркуляр»).
    1983 – постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про додаткові заходи з поліпшення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республік» («Андроповський указ»), яким зокрема введено виплату 16 % надбавки до платні вчителям російської мови й літератури; директива колегії Міносвіти УРСР «Про додаткові заходи по удосконаленню вивчення російської мови в загальноосвітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки», спрямована на посилення помосковщення.
    1984 – постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про дальше вдосконалення загальної середньої освіти молоді і поліпшення умов роботи загальноосвітньої школи».
    1984 – початок в УРСР виплат підвищеної на 15 % зарплатні вчителям російської мови порівняно з вчителями мови української.
    1984 – наказ Міністерства культури СРСР про переведення діловодства в усіх музеях Радянського Союзу на російську мову.
    1989 – постанова ЦК КПРС про «законодавче закріплення російської мови як загальнодержавної».
    1990 – прийняття Верховною Радою СРСР Закону про мови народів СРСР, де російській мові надавався статус офіційної.

    Спасибо , круто

  3. Знакомый, который располагает информацией про блядскую семейку пидарасов иванкевичей, рассказал, что гондоны иванкевичи, съебавшись на терририи, контролируемые путинским режимом надеялись, что враги Украины оценят по достоинству их подрывную антиукраинскую деятельность здесь и они будут на орде в шоколаде. Но такие выблядки, которыми являются иванкевичи, оказались невостребоваными даже путинскими фашистами. И по информации из этого же источника иванкевичи сейчас вынуждены доедать свои хуи без соли и жаловаться на “неблагодарность” кремлевского режима к своим сторонникам.

  4. Оно украинский только учить начало,а туда же-со свиным рылом в калашный ряд.
    Набрало гриценков в команду,чувствую что срока не добудет,или сбежит или импичмент.А кацапам учить мову придётся,иначе высылка в Дыру. *crazy*

    Нєеее, Зелебенський точно дурніший за Януковича!!!, і щось мені підказує, що з такими зелебенськими замашками і кінчить як Янукович, вінком по голові!

  5. Наголовніше – це направити спікера до логопеда – хто як не він повинен в першу чергу розмовляти чіткою українською мовою.

    А ничего что он в детстве вообще не разговаривал?мож над ним поржём и поглумимся как Зе?шоб ты блядина уяснила-глумиться над врождёнными недостатками-грех!

    Так и молчал бы дальше , Украине с его мычания только хуже .

    Так воно ж дыбылятко(андлий палубий)

    Ну куда уж с тобой сравниться.

  6. А звідки взявся суржик ?
    Це наслідки русифікації.
    Тепер будемо вдосконалювати українську……..мову освоювати можливо ціле життя …Було б бажання та натхнення. Слава Україні!Слава Нації !!!! Смерть ворогам!
    (((((((((((((((((((((((((((((((((((((( Я щиро дякую спікеру і всім депутатам, які проголосували за цей закон. А по відношенню до депутатів, які не головували за цей закон, пропоную відмовити їм в голосуванні за них при їх спробах балатуватися в парламент. Це не їх парламент. Нехай ідуть в той, де є їхня мова.

    ….. вдосконалювати…………..В какую доску наливать будешь ? laugh *rofl*

    А в рыло?

    В ту,в которой тебя понесут вперед ногами

  7. мозя-иванкевич и его гнойный папа галимые пидарасты.

    конченые!

  8. Не минуло й 29 років Незалежності, що б незважаючи на волання “російськомовних” інородців, необхідність української в Україні нарешті закріплено законодавчо! Не маю сумнівів, що Порох підпише цей закон, у той час, як Термос, який мови не знає – буде його “ретельно вивчати”. Вова, кращу мову вивчай – те!
    І зауважте, принижуючий “комент” написаний російською, московітам та сепарам наша мова, як кістка у горлянці. Бажаю вдавитися! Слава Україні!

  9. .. ПРада как и Порох уже вошли в историю. Посмотрим что “врятуе” Зе и его зе-ко-манду через пять лет, если раньше все не закончится.Уяви собі – це РЕАЛЬНО ДУЖЕ важливо, ну якщо ти не сєпар чи козлорилий…Для русни и прочего ширпотреба, таки да – новость очень плохая. Хорошая для будущего Украины и украинских детей.Відтепер ВСІ громадяни України зобов’язані знати державну мову України і ЖОДЕН громадянин України не зобов’язаний знати державну мову Російської Федерації
    елєктарат зєлєнскава нєгадуєт… *crazy*

    Сукабздеева в параштв сегодня выла и в истерике пену пускала.Мелочи а приятно.

  10. Владимир Зеленский пообещал проанализировать “языковой закон” после инаугурации. laugh *rofl* ТРЕБА ВЧИТИ РІДНУ МОВУ , а не анализировать *crazy* ИВРИТ здесь не пройдет! *cool*

    Срада свиномовным законом нарушает свою же конституцию и международную языковую хартию. Но рогулям, селюкам и свинятам пох, на то и быдло.

  11. *good*

  12. Чудова новина! *good*

  13. Дебил со справкой вбил ещё один клин в раскол страны .

    Я тебе кол в могилу вобью,тундра ибучая.

    Дещо про “рюзьгє єзиг”.

    Не было у славистов занятия любимее, чем расшифровывать самый главный памятник русской письменности “Слово о полку Игореве”. Дело не только в том, что “Слово” было написано очень давно и язык с тех пор поменялся до неузнаваемости.

    Дело в том, что:

    а) оно было написано вообще без пробелов между словами, как тогда было принято;
    б) оригинал до нас не дошел, а дошел только “испорченный телефон”, потому что самая древняя запись памятника, имеющаяся у нас на руках, – это копия XVIII века с копии XVI века.

    И оба копииста наляпали в своих списках такое количество ошибок, что теперь “Слово” содержит больше темных мест, чем самый заумный каббалистический трактат.

    И вот свои вариации расшифровок этих мест ежегодно предлагали знаменитые филологи, литературоведы, историки и писатели. Переводов “Слова” насчитывается буквально сотни. А потом произошло пришествие Олжаса Сулейменова. Этот казахский Чингисхан от филологии устроил славистам такой разгром под Калкой, что они не могут отойти от потрясения до сих пор.

    В своей книге “Аз и Я” Сулейменов разобрал большинство темных мест “Слова” – легко, непринужденно и отвратительно убедительно. Будучи тюркологом, специалистом по тюркским языкам, он без каких-либо проблем понял “Слово” лучше любого слависта-русиста. Потому что, оказывается, это произведение написано на страшном русско-славянско-половецко-кипчакском жаргоне, то есть кишмя кишит тюркизмами, которые автор вставлял в текст с той же непринужденностью, с которой сегодняшний менеджер говорит об офшорах, стартапах и прочих краудсорсингах.

    https://ibigdan.livejournal.com/19135802.html